Жінка яка носе під сердцем вже пяту дитину та історія втрат чез пагубні звичкі.
До Дому Матері та Дитини Християнської Місії «Нове Життя» знову звернулась Служба у справах дітей Великодільницької територіальної громади. Просили прийняти вагітну Анастасію. Їй 29 років. Вона на сьомому місяці вагітності. І вона вже знайома нам — рік тому Настя знайшла прихисток у нашому Будинку. Тоді її історія зворушила серця багатьох — і наших працівників, і спеціалістів служби у справах дітей.
Минулого літа Настя йшла пішки вулицею Шевченка, у селі Великий Дальник. Зупинилася біля воріт нашого притулку. Згадала, що колись чула про це місце. Вирішила спробувати попросити допомоги. Волонтери одразу помітили синці на її обличчі та руках. І зрозуміли: їй терміново потрібна допомога.
Розповідь Насті була страшною. Два роки вона жила в постійному страху. Співмешканець Артур, батько її дитини, знущався з неї — морально і фізично. Коли Настя завагітніла, все стало ще гірше: удари, приниження, погрози. Після народження доньки Артур дозволив їй побути мамою всього місяць, після чого забрав дитину від матері. Настя благала про допомогу, щоб повернути доньку. Вона визнавала власні помилки, але щиро хотіла змінити своє життя.
Тоді ми разом зі службами захисту дітей допомагали Насті боротися за право бути матір’ю. Вона залишилася в нашому Будинку, проходила курс відновлення. Здавалося, що шанс на новий початок справді з’явився. Але згодом Настя повернулась до Артура. Простила. Повернулась до болю.
Сьогодні стало ясно: нічого не змінилося. Її життя — це коло. Насильство, приниження, залежності. Алкоголь і наркотики знову стали її звичними супутниками. Настя втратила батьківські права на молодших дітей, про яких тепер дбає її мама. З найменшою донечкою Розанною залишився батько-тиран. Бабуся намагається захистити онуку, але дитина росте в небезпечному середовищі, стає заручницею життя і виборів дорослих.
Сьогодні Настя чекає вже п’яту дитину. Вона сама каже: не знає, як знову опинилася в цьому стані. Але навіть серед цього хаосу продовжує вірити: зміни можливі.
Саме тому зараз вона знову у нас. В Будинку Матері та Дитини. Бо кожна людина заслуговує ще одного шансу.
Сьогодні ми поряд. Поруч із вагітною жінкою, яка втратила себе, але не втратила остаточно віру. Їй потрібен час. Допомога. Підтримка. Їй потрібно залишити залежності та пройти відновлення. Цей шлях складний, але можливий. Особливо коли серце б'ється не тільки за себе, а за ще ненароджене дитя під серцем.
Дім Матері та Дитини — це більше, ніж дах над головою. Це місце, де зруйновані долі можуть спробувати почати спочатку. Ми не обіцяємо легкого шляху. Але ми віримо в силу змін. Навіть найзаплутаніша історія може мати інший фінал. Якщо людина хоч трохи хоче цього.
Ми поруч. Знову. І ми віримо — не даремно.
