Ірині Олексіївні 69 років. Сьогодні вона проживає в Християнській місії «Нове Життя», бере активну участь у житті спільноти, допомагає іншим людям та з вдячністю згадує шлях, яким Бог провів її через численні випробування.

Її історія почалася задовго до знайомства з місією.

У 90-х роках Ірина Олексіївна сама виховувала чотирьох дітей. Час був непростим для багатьох українських родин, але для неї він став справжнім випробуванням. Через шахрайські дії вона втратила будинок, який був єдиним житлом для неї та її маленьких дітей.

Залишившись без дому, жінка була змушена починати життя практично з нуля.

Попри труднощі, вона продовжувала боротися за своїх дітей, працювала, намагалася забезпечити родину всім необхідним і не дозволяла обставинам зламати себе.

Минали роки. Діти дорослішали, будували власне життя. Здавалося, що найважчі випробування вже позаду.

Та доля підготувала ще один удар.

У певний момент життя Ірина Олексіївна втратила зв’язок із донькою Анною.

Минали роки.

Рідні майже нічого не знали про її долю. Поступово надія знайти доньку почала згасати. Брат та сестри вже майже перестали вірити, що колись вони знову зустрінуться.

Але не мати.

«Я вірила, що вона жива», — згадує Ірина Олексіївна.

Навіть через роки вона продовжувала молитися та чекати.

І одного дня сталося те, чого вона так довго прагнула.

Пролунав телефонний дзвінок.

На іншому кінці дроту була Анна.

Після багатьох років розлуки мати й донька знову почули голос одна одної.

Складно передати словами радість тієї миті. Для Ірини Олексіївни це була справжня відповідь на молитви.

Поступово вони почали відновлювати спілкування.

Саме тоді Анна розповіла матері про людей, яких зустріла на своєму життєвому шляху, про віру та про християнську спільноту, з якою підтримувала зв’язок.

Минуло небагато часу, і життя знову поставило Ірину Олексіївну перед важким вибором.

Через життєві обставини вона залишилася без житла. Ситуація розвивалася настільки швидко, що їй довелося терміново залишити місце проживання, не маючи чіткого розуміння, куди йти далі.

Саме тоді Анна запропонувала матері звернутися по допомогу до знайомих християн, які були готові прийняти її та підтримати у складний період життя.

Для Ірини Олексіївни це було непросте рішення.

Все життя вона звикла покладатися на власні сили. Просити про допомогу було нелегко.

Вона довго розмірковувала над пропозицією доньки.

Та зрештою погодилася.

Саме це рішення стало початком нового розділу її життя.

Переїхавши до Християнської місії «Нове Життя», вона з перших днів стала активно брати участь у житті громади, служила кухаркою та знайшла не лише дах над головою.

Тут вона знайшла підтримку, турботу та людей, які стали для неї справжньою родиною.

Сьогодні Ірина Олексіївна допомагає іншим мешканцям, бере участь у житті спільноти та ділиться своєю історією з тими, хто переживає складні часи.

Її шлях нагадує про важливу істину:

Навіть коли людина втрачає дім, стабільність або зв’язок із близькими, надія залишається.

Іноді достатньо одного телефонного дзвінка, однієї зустрічі та одного правильного рішення, щоб життя почало змінюватися на краще.

Для Ірини Олексіївни таким рішенням стала довіра.

А все інше Господь поступово склав у дивовижну історію відновлення.